Музей ЧерномырдинаПрезентація на тему: "Народна картина « козак Мамай»". Картина козак
"Народна картина « козак Мамай»"
Хоч дивися на мене, та ба — не вгадаєш! Відкіль родом і як зовуть — нічирчик не знаєш! Коли трапилось кому у степах бувати, То той може прізвище моє угадати. А в мене ім'я не одно, а єсть їх до ката! Так зовуть, як налучиш, на якого свата; Жид з біди за рідного батька почитає; Милостивим добродієм ляхва називає; А ти як хоч назови — на все позволяю, Аби лиш не крамарем — за те то полаю. Тепер бачу на світі біда, що мене сцурався рід. Не бійсь, як був багат, То тобі казали: Іван-брат. А тепер, як нічого немає, То ніхто не знає. А як розживеться голота — та загуля, То тоді до чорта роду, і всяк пізнає! Відкіль родом я на світі — Всяк із вас хочет знать приміти. Жен в Січ немає, Всяк теє знає. Хіба скажеш з Рима родом, Або з пугача дід мій плодом? Но в тім собі мислиш, Інаково лівиш! У нас сугаків тільки сліди] Дикі коні нам сосѣди Та Дніпрово стрем'я — То наше плем'я. Трохи ляхва угадала, Що лошака даровала. Глянь на герб знаменитий, Він висить на дубі. Правда, як кінь в степній волі, То так козак не без долі, Куди хочет — туди скачет, За козаком ніхто не заплачет. Гай-гай" Як я молод бував, що то в мене за сила була! Було ляхів борючи, і рука не мліла, А тепер і вош сильніша від ляхів здається, Плечі і ноги болять, як день попоб'єшся! Так-то, бачу, недовга літ наших година: Скоро цвіте і в'яне, як у полі билина. Хоча ж мені і не старшно на степу вмирати Та тілько жаль, що нікому буде поховати: Татарин цурається, а лях не приступить, Хіба яка звіряка за ногу в байраки поцупить. І справді, пристарівшись, на Русь піти мушу, Ачей там [о]бпоминають попи мою душу. Тілько ж мені і нечас і де вмирати, Бо ще ж мене влечет охота з ляхами гуляти. [А жай мені що-небудь крикнуть для смерті.] Лиш жиду або ляху мушу іще носа втерти! На картині, що зберігається в Державному музеї українського образотворчого мистецтва у Києві, написано такий вірш-монолог:
svitppt.com.ua
Картини з козаками
"Іван Сірко"
В історії козацтва чимало імен, відомих не лише на батьківщині, але й далеко за її межами. Одне з них - Вінницький та Харківський козачий полковник Іван Дмитрович Сірко, що гетьманував в Січі з 1659 року, з деякими
"Каленик Андрієвич"
Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном
"Задунайська Січ"
Роки існування: 1775-1828 Після жорстокого зруйнування у 1775р. Запорозької Січі російським царатом певен час існувала ще й Задунайська Січ. Ліквідація Запорізької Січі не означала однак, що козацтво вдалося викреслити з
"Дніпровські пороги часів козаччини"
Дніпровські пороги вважалися в Старому Світі одним з нерукотворних чудес світу. Більш грандіозної картини живої природи не існувало в Європі. Відомі історичні особи долали значні відстані і навмисне приїздили на Україну,
"Про козаків для дітей"
Коротка інформація про козаків для дітей. Прийшлося писати про козаків для своєї доньки, що ходить в 3-їй клас. Ділюсь з батьками може комусь згодиться.
"Що означає слово - козак?"
Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці в 1240 році. У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови (Кодекс Куманікус) і в додаток грецького збірника житій святих. Найперша згадка про
"Предслав Лянцкоронський"
Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів “з Бжезя” (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира Великого одержали (у ХІУст.), згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон. Предслав здобув
kozaku.in.ua
Презентація на тему Народна картина « козак Мамай» — готові шкільні презентації
Toggle navigation
- ГДЗ
- 1 клас
- Математика
- Буквар
- Англійська мова
- Природознавство
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Німецька мова
- 2 клас
- Математика
- Англійська мова
- Українська мова
- Природознавство
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Інформатика
- 3 клас
- Математика
- Англійська мова
- Українська мова
- Природознавство
- Російська мова
- Німецька мова
- Інформатика
- Я у світі
- Я і Україна
- 4 клас
- ДПА
- Математика
- Англійська мова
- Українська мова
- Природознавство
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Німецька мова
- Літературне читання
- Інформатика
- Я у світі
- Я і Україна
- Французька мова
- 5 клас
- Математика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Історія
- Українська література
- Світова література
- Інформатика
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Французька мова
- 6 клас
- Математика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Географія
- Історія
- Українська література
- Світова література
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Біологія
- Інформатика
- Французька мова
- 7 клас
- Алгебра
- Геометрія
- Фізика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Хімія
- Географія
- Біологія
- Основи здоров’я
- Історія
- Українська література
- Світова література
- Інформатика
- 8 клас
- Алгебра
- Геометрія
- Фізика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Хімія
- Географія
- Біологія
- Основи здоров’я
- Історія
- Українська література
- Інформатика
- 9 клас
- Алгебра
- Геометрія
- Фізика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Хімія
- Географія
- Біологія
- Креслення
- Основи здоров’я
- Історія
- Українська література
- Інформатика
- ДПА
- 10 клас
- Алгебра
- Геометрія
- Фізика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Хімія
- Географія
- Біологія
- Математика
- Українська література
- Історія
- Правознавство
- Інформатика
- 11 клас
- Алгебра
- Геометрія
- Фізика
- Українська мова
- Російська мова
- Англійська мова
- Німецька мова
- Хімія
- Біологія
- Математика
- Інформатика
- Астрономія
- Українська література
- ДПА
- Історія
- Економіка
- 1 клас
gdz4you.com
Иллюстрации Владимира Козака - Все интересное в искусстве и не только.
Эти темные цифровые работы художника Владимира Козака заигрывают с сюрреализмом и социальным анализом, используют сексуальное напряжение и причудливые символы.
Хотя Казак пошел в школу дизайна, он в конце концов вернулся к своей величайшей страсти - рисунок и рисунок. "В течение многих лет я много работал в качестве дизайнера. Я занимался рекламной полиграфией и дизайном книги. Но в какой-то момент я хотел бы все изменить еще раз. Сегодня я иллюстратор".Некоторые из его сексуально заряженных работ о социальных проблемах, а другие просто фантастическое очаровательное искусство.
сайт
tanjand.livejournal.com
Иллюстрации Владимира Козака: vakin
Оригинал взят у
tanjand в Иллюстрации Владимира Козака
Владимир Казак родился в Твери в 1973 году. Закончил Тверское художественное училище в 1994 году по специальности художник-оформитель.
Работы Владимира невероятно талантливы, остроумны и злободневны. Именно такая характеристика подходит его работам. Владимир Казак — высокопрофессиональный художник-иллюстратор и мастер социальной карикатуры. Можно с уверенностью сказать, что это один из лучших иллюстраторов России и, наверняка, лучший в жанре социальной карикатуры.
Эти темные цифровые работы художника Владимира Козака заигрывают с сюрреализмом и социальным анализом, используют сексуальное напряжение и причудливые символы.
Официальный сайт waldemarkazak.com
vakin.livejournal.com
КОЗАК МАМАЙ (НАРОДНА КАРТИНКА) – Данило ЩЕРБАКІВСЬКИЙ, 1913
Данило Щербаківський. Козак Мамай (народна картинка) // Журнал “Народне мистецтво”. – Київ, 1997. – №1. – С.18-22.
Передрук зі скороченнями за публікацією в літературно-мистецькому журналі “Сяйво”. – Київ, 1913. – №10-12.
У Лівобережній, а іноді й у Правобережній Україні ще й досі трапляється по хатах старих заможних козаків картина з написом “Козак Мамай”.
Підібравши під себе ноги, сидить на землі молодий козак. Обличчя у нього гарне, вуса довгі, а з начисто голеної голови спускається за ліве вухо тонкий, довгий “оселедець”. У багатому одязі, що на ньому, комір розхристаний, на ногах червоні чоботи, в зубах люлька, в руках бандура; за плечима, а іноді на землі чи на дереві, козацька зброя: лук, сагайдак, шабля, спис, рушниця, пістолі. Збоку, теж на землі, шапка, пляшка й чарка. Ззаду до списа прив’язаний кінь. Па картині внизу довгі вірші. Є багато картин, на яких, окрім цього казана, намальовано ще кілька козаків; вони п’ють, танцюють, тягають один одного за чуба… і т. ін…
Малюнки ці були дуже улюблені: їх не тільки чіпляли по стінах як картини, але й робили на дверях, шафах, скринях, вуликах, робили по всій Україні від Дону до Карпат: Мамая можна побачити, наприклад, і у Львові в Національнім Музеї, тільки вірші на ньому написано латинськими літерами, хоч і українською мовою.
Цікаво простежити, якого походження ця картина, як поволі розвивався її сюжет і його окремі частини й деталі.
Перш за все звертає на себе увагу те, що на всіх цих картинах – а їх, сказати до речі, відомо близько 100 – і на простих, і на найскладніших, де намальовано з десяток постатей у найрізноманітніших позах, завжди перше місце займає постать козака з підібраними ногами, з бандурою, зброєю і конем біля списа.
Мало того, ця постать майже не має художнього зв’язку з іншими, а хоч і сполучається, то якось механічно: часом тільки напис, що йде від рота Мамая, – в кілька разів більша від інших козаків, хоч вони й сидять поруч з ним. Механічність зв’язку головної постаті з іншими, а також і те, що багато картин ми маємо тільки з цією окремою головною постаттю козака, свідчить, що проста картина з поодиноким козаком-бандуристом і є найстаріша, виникла перше усього, а всі картини “Мамая” зі складним змістом, з кількома козаками з’явились пізніше і є тільки подальшим розвитком цієї головної картини, головного сюжету, за яким ми залишили назву, яку так влучно дав Кость Шероцький.
Козак Мамай – картина українського походження і скомпонована не пізніше XVII століття. Це докладно вияснив Кость Шероцький. Думка Скальковського, що це польський портрет гайдамаки, скараного поляками на смерть, і що поляки, змалювавши його, самі розповсюджували його по Україні між селянами дія страху, зовсім безпідставна. Виникає тільки питання, наскільки оригінальна і самостійна композиція нашої картини. Що це – зовсім оригінальний твір українських малярів, чи тут є якийсь інший, чужий вплив?
Розглядаючи цю поодиноку постать козака-бандуриста з підібраними під себе ногами, мимоволі звертаєш увагу на те, що в найстаріших варіантах нашої картини вона майже зовсім однакова, міняються тільки деталі. Не видко, щоб маляр поступово доходив до цієї композиції, щоб їх існувало кілька і з них одна переважувала б інші. Тут маємо зовсім закінчену, готову і, до речі сказати, гарну композицію, маємо сталий шаблон, який в основі своїй навіть у пізніші часи зостається однаковим, і надалі не стільки міняється, скільки доповнюється механічним прилученням до нього інших сюжетів, сцен, інших мотивів художніх.
Але мало того, композиція ця якось не зовсім відповідає головній ідеї козацтва. Козацтво – воїнство; довге життя нашого козацтва – це перш за все довга низка його подвигів войовничих, це безупинна січа з татарином, турком, ляхом. З іменем козацтва зв’язані найбільш героїчні моменти історії України, найелавніші імена її. І ось протягом сотні літ наші маляри малюють нам козака не героєм, не в злій січі з ляхом або татарином, не верхи на коні з шаблею, а в надто спокійній, навіть сонливій позі, з бандурою і люлькою за чаркою горілки; а кінь, прив’язаний до списа, тільки даремне басує і б’є копитом об землю.
Така сталість композиції нашої картини з’явилась, мені здається, через те, що ця композиція була позичена, виникла під впливом подібної чужої композиції, як побачим далі, східної. Батальних козацьких сцен на картинах могло не бути через те, що у тодішніх малярів українських бракувало художньої творчості; навіть великі майстри західні не зразу дійшли до батальних картин. Але український майстер який не спромігся на самостійну композицію, легко міг перейняти композицію готову, перенести її на рідний грунт, дати їй українські національні форми і деталі. Позичена композиція була настільки гарна і проста, настільки подобалась усім, що надовго заспокоїла потребу в якихось інших малюнках з козацького життя.
Кость Шероцький пробує зв’язати козака-бандуриста з західними малюнками Гаргантюа, перероблені гравюри яких використовувались, між іншим, у Московщині, а також проводить, хоч і дуже обережно, аналогію між ним і музикою на фресках Софії Київської.
Мені здається, що іконографічні родичі нашого козака-бандуриста не на Заході, а на Сході. Спокійна, лінива постать козака-бандуриста з підібраними під себе “по-турецьки” ногами з надто спокійним загальним настроєм, якось мимоволі наводить думки на Схід і примушує там шукати паралелей.
Паралелей таких можна привести чимало, особливо з арабського, перського, турецького мистецтва…
Україна, яка завжди була в зносинах з татарами, турками, персами, вірменами, взагалі зі Сходом, не тільки грабувала побережжя Чорного моря, але й часто посилала послів своїх в глиб східних земель, а ще більше купців східних приймала в себе на Україні і купувала у них всякии крам: килими, посуд, дорогі тканини. Нічого дивного нема, що через ці речі художня композиція, подібна до козака-бандуриста, перейшла до України.
Первісна редакція картини “козак-бандурист” почала розвиватись у своєму змісті і збагатилась насамперед віршовим підписом, для якого незвичайно підійшов відомий монолог козака в українській інтермедії, що починається словами: “Хоч дивися на мене, да ба, не вгадаєш, Відкіль родом і як зовуся ні чирк не знаєш”, а також і приспівом до бандури: “Гей, бандуро, моя золотая, Коли б до тебе шинкарка молодая”.
Козак-бандурист – це не портрет якогось відомого козака, він не має індивідуальних рис, не має імені, це тип козака. В інтермедії виведено теж не яку-неоудь історичну постать, а тип козака, тип часу занепаду козаччини, коли все найкраще, героїчне козаччини “минуло”. Старий козак згадує минулу славу і з сумом чекає тільки, як його “якась звірина в байрак поцупить”. Цей сумний тон його монологу якнайкраще личить до цієї сонливої флегматичної постаті козака нашої картини.
До XVIII століття належить і така деталь нашої картини, як герб козацький. Він має овальну чи круглу форму, “злитий з золота”, і на ньому намальована постать коня. Він висить на дереві поруч із зброєю козацькою, а іноді прямо вгорі посередині картини. Варіанти картини з гербом дуже розповсюджені.
Приблизно коло середини XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина “козак-бандурист” значно розширилась у своєму змісті. Гайдамаччина, яка йшла з нижчих і середніх верств української людності і була не тільки простим розбоєм, але й ідейним протестом проти економічних, соціальних і національних болячок свого часу, відбилась у народній поезії і не могла не зоставити значного сліду на народній картині. Пензель сучасного маляра був більш умілим; маляр бачив уже досить західних жанрових картин і міг узятись за ілюстрацію деяких моментів гайдамацького життя. Для цього він перш за все користується картиною “козак-бандурист” і копіює її цілком, тільки відкидає довгі інтермедійні та інші вірші, які тепер зовсім не личать до нового змісту картини, і до неї прилучає гайдамацькі сцени. А безіменному козаку-бандуристу, у якого ім’я було не одно, “а єсть їх до ката”, добавляє ім’я “Мамай”, ім’я, яке перейшло потім і па копії старих картин козака-бандуриста і тепер, не зовсім справедливо, закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
Мамай – це справжнє історичне прізвище одного чи навіть двох гайдамацьких ватажків, про яких ми маємо кілька документальних вказівок. Всі вони належать до середини XVIII віку. Коло цих часів згадує Мамая-гайдамаку літопис.
Скальковський зібрав документальний матеріал про двох Мамаїв – ватажків гайдамацьких. До наших часів збереглися навіть протоколи слідчої комісії, в яких записано показання гайдамаків про смерть їх отамана Мамая.
Є зразок картини не козака-бандуриста, а справжнього “Мамая” – отамана гайдамацького. Ліворуч сидить Мамай і грає на бандурі. Кінь його на другім кінці картини стоїть, прив’язаний до дуба. Варіантів із сценами з гайдамацького життя дуже багато: гайдамаки сидять коло бочки і п’ють горілку, грають в карти, танцюють, тягають один одного за чуба і б’ються; сидять біля вогню, варять кашу; стріляють з мушкетів і т. ін., а над усіма ними панує величезна постать Мамая з бандурою. Маляр зле справляється з технікою живопису, робить постать Мамая надто великою – в кілька разів більшою від інших людей, ие може її повернути досить у профіль до товаришів і тільки написи, що йдуть від рота Мамая до його товаришів, свідчать, що він є отаман і всім керує.
Таким чином, і назва “Мамай”, і такі сцени нашої картини, як біля вогню, п’янство і бійка, танці – це все сюжети з гайдамацького життя. Маляр, звичайно, не міг вживати образливого назвиська “гайдамака” для тих людей, які сподівались за свої вчинки “спасенія з неба”, і зберігає назвисько “козак”, але малював він у складних сценах не козаків, а саме гайдамаків. В цих сценах нічого старокозацького нема…Виникає ще маленьке питання. Коли це все сцени гайдамацького життя, то чому на цих картинах ми не бачимо імен найвидатніших гайдамаків, наприклад, Залізняка, Ґонти, а тільки ім’я маловідомого отамана Мамая?
На це треба сказати, що після лютої і бучної страти Ґонти, заслання Залізняка і жорстокого розгрому уманських гайдамаків небезпечно було виставляти так на показ їх імення. А щодо Мамая, то, оскільки дійшли до нас про нього народні звістки, це був не звичайний розбишака, а гайдамака з якимсь елементом ідейності в своїх вчинках… Це був, мабуть, отаман такого типу, як відомий галицький гайдамака Олекса Довбуш, чи пізніше Кармалюк, які придбали собі славу своєю добрістю до бідних. Д.Познанський у своїх споминах каже зі слів одної старої баби, що пісня “Ой на біду, на горе козак уродився”, в якій дівчина з великим жалем голосить по козакові, заарештованому ляхами, складена саме про Мамая.
Щодо композиції варіантів XVIII ст. нашої картини з гайдамацьким змістом, то, як докладно доводить К.Шероцький, в них помітно західний вплив. Є він і в деяких деталях та в колориті, і в малярській манері.
До початку XIX ст. треба віднести картину, де поруч з козаком-бандуристом намальовано якогось панка або чиновника з довгим качиним носом, у вузьких штанях і характерній одежі. Підібравши під себе ноги, він сидить поруч з бандуристом і частує його горілкою. На варіанті цієї картини Київського музею є, окрім звичайних віршів, і підпис “з ляхом разговор”. На інших варіантах такої приписки нема. Треба, однак, сказати, що жартівлива постать цього “ляха” ні по виду, ні по одягу нічого спільного з ляхом не має: приписка “з ляхом разговор”, мабуть, пізнішого часу.
Дев’ятнадцятий вік вносить в нашу картину небагато нових подробиць і сюжетів. Вони малоцікаві і всі мають більш-менш жартівливий зміст. Правда, під впливом малюнків Рігельмана та історичних праць про Україну, з’являються на “Мамаях” початку XIX ст. деякі героїчні риси, але вони невисокої вартості.
На одній, наприклад, картині цього часу перед козаком-бандуристом танцює Семен Палій, за ним стоїть косар, а за бандуристом дві жінки, цілком перемальовані з Рігельмана. Внизу підпис: “Ану заграй, дядьку, про славу козацьку, нехай вражі ляхи понюхають, чим вона пахне. Се тобі приказує Семен Палій”.
І починають давати козакам-бандуристам всякі імення: “кошовии Харько”, “Гордъй Велегура”, приправляючи іноді їх гумористичними віршами. Під картиною роблять різні надписи довгі, многослівні, які, окрім інтермедійного монологу містять у собі якісь промови козака-бандуриста до свого хлопця, до “шапки-сибірки”, містять різні пісні, і навіть соромітні пісні, котрі не мають жодного відношення до змісту картини.А то примушують нашого козака-бандуриста грати дівчатам; козак грає на бандурі, а вони танцюють біля нього.
Чим ближче до нашого часу, тим далі відходять пізніші копії від первісного оригіналу. Малярі псують його, забувають. Маляр уже не бачить перед собою чубатих козаків, не знає, як намалювати “оселедця”, і малює його разом з волоссям; не знає, як малювати бандуру, і малює московську балалайку, ставить біля Мамая столик з пляшкою і чаркою і т.п.
Проте треба сказати, що народ і досі любить цю картинку, і кохається в ній, і малює її; є села, особливо на Полтавщині, де можна побачити десятки сучасних копій “Мамая”, під час недотепних, але в більшості цікавих, які будять в думках пам’ять про колишнє “минуле”.
Данило ЩЕРБАКІВСЬКИЙ,1913 рік
Стаття Д.Щербаківського “Козак Мамай (народна картинка)” − 1913 (1997) − PDF − 6 Mb
Стаття Д.Щербаківського “Козак Мамай (народна картинка)” − 1913 (1997) − DJVU − 430 Kb
29 березня 2014 (оновлено 05.06.2015) // Категорії: Актуальне, Новини, СТАТТІ Концепція: Автентичне, Наслідування традиції, Трансформування традиції Етнографічний реґіон: Полтавщина, Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Полтавщина і Слобожанщина Заняття, ремесла: Малярство Традиційний побут: ВСЕ про народний побут, Народне вбрання, Музичні інструменти Теґи: Мамаївська кобза, Народне мистецтвоetnoua.info
Казак Мамай в истории и искусстве » Культура и искусство
В народном искусстве творчеством многих поколений, с использованием разнообразных материалов и техник, были наработаны лучшие формы и образы, мастерство отточено до степени высшего совершенства.
Проработка приобретений данного направления изобразительного искусства, значительно распространенного в течение последних веков, и монументального искусства в более давний период, - с тем же смысловым значение, но другой манерой выполнения относительно материала и техники - на современном этапе исторических исследований может показать определенную наследственную линию в создание архетипического образа. Это также связано с раскрытием важного вопроса относительно генетической наследственности носителей указанного образа совершенного воина от давних времен до казацких суток и нынешнего времени.
Конкретизируя вышеуказанное, предметом исследования являются: в сфере изобразительного искусства - народные картины «Казак Мамай», в сфере монументального искусства - каменные столбы.
Картины «Казак Мамай» описывали и исследовали: А.Скальковский, Где Ля Флиз, П.Кулиш, И.Павловский, А.Лазаревский, Я.Новицкий, В.Данилов, Г.Галаган, Н.Петров, И.Франко, Г.Нарбут, Д.Бурлюк, К.Костенко, К.Широцкий, Д.Щербаковский, П.Клименко, Г.Хоткевич, П.Жолтовский, Я.Затенацкий, Н.Бутник-Сиверский, Ф.Уманцев, А.Жаборюк, И.Семенчук, М.Ткач. Указанные исследователи классифицировали картины «Казак Мамай» по определенным признакам, анализировали технику рисования, компоновки сюжета, изобразительную конструкцию, типологию персонажей. Они исследовались в контексте народной иконописи, портрета, рассматривалась социальная значимость и роль данного произведения в жизни общества, важность как историко-этнографического источника. Были попытки объяснить возможное происхождение композиции картины и ее названия: кое-кто считал что она имеет Восточное, другие — Западные корни; даже допускалось, что это были изображения конкретного лица — гайдамака Мамая середины XVIII ст., и тому подобное.
Обобщающими работами по тематике картины «Казак Мамай» стали работы П.О.Билецкого «Казак Мамай» - украинская народная картина» и Т.М.Марченко «Козак-Мамай», которые являются достаточно полными исследованиями по этой тематике. В них творчески проанализировано, исследовано значительное количество произведений и классифицированы они по определенным признакам. В работе Александра Шокало «Казак Мамай образ украинского рыцаря» сделан подход к раскрытию сущностных категорий образа.
Каменные столбы, как памятники монументальной скульптуры, исследовали: В.Ястребов, А.Миллер, П.Шульц, Е.Попова, Д.Раевский, А.Мелюкова, Н.Елагина, М.Артамонов, Б.Граков, Ю.Шилов, Л.Зализняк. Относительно этих каменных столбов исследователями определены их типы, время, территория расположения, отмеченные аспекты семантики (кто изображен), синтактичности (каким средством) и прагматичностью (с какой целью).
Указанные исследования и обобщения дают возможность в этой работе сравнить образцы изобразительного и монументального искусства, которые относятся к разным историческим эпохам, но имели распространенность на территории нашей Отчизны.
Заданием данного исследования является попытка раскрытия сущностной символики, семантики и прагматики архетипических образов народного искусства, их значимости в светлые вопросы обычной подготовки воина, существования этих образов в отечественной военной среде в течение всего исторического периода, как стержневой основы и показ прямой наследственности в их глубинном значении.
Наш народ в течение истории своего существования создавал самобытный культ совершенного воина, воплощая его в художественных образах - носителях информации.
«Казак Мамай» — самая популярная народная картина, которая украшала в древности каждую казацкую хату . «Козак-Мамай» — самое дорогое сокровище наследников казацких родов, которое передавалось в наследство с поколения в поколение. Казак Мамай наш народный святой, его изображение, было непременным атрибутом дома.
Эта картина была одной из форм изобразительного фольклора, что отражала мировоззрение народа . В жилищах наших пращуров она располагалась на самом почетном месте. «Мамаи» в течение нескольких веков производились по всей Украине - от Карпат до Слобожанщины и Херсонца, находили их там, где поселялись выходцы из Украины - от Кубани до Волги.
На основании тех достопримечательностей, которые сохранились, «Казака Мамая» следует считать традиционным и повторяемым почти без изменений по крайней мере лет 200 - 300. самая давняя с сохраненных до нашего времени картин датируется 1642 годом .
Картины «Казак Мамай» выделяются в отдельную группу подобием, почти тождественностью своей композиции вплоть до мелких деталей. Совершенная форма существовала в течение веков, крепко войдя в сознание народа.
Многообразие способов выполнения картины «Казак Мамай» огромное: от монументальных полотен до схематично-образных изображениям. Каждым автором индивидуально подано виденье цветной гаммы, компонации элементов сюжета, но точно соблюден он сам.
Рисовали «Казака Мамая» на полотнах и на стенах хат, на дверях и на ставнях, на изразцах и сундуках. Даже на липовых ульях и праничных досках. Изображение запорожца приобретало значение оберега, охранника жилья.
Те картины, которые дошли до нашего времени, - то ли на полотне, то ли на дереве - имеют достаточно незначительный возраст. Но информация, которую передает образ «Казака Мамая» явно более давняя, чем те носители, на которых она зафиксирована. Сравнивая большое количество картин «Казак Мамай», можно отметить, что независимо от региона и периода написания именно того или другого образца, - все они имеют не только одинаковое название, но действительно одно и то же композиционное содержание, которое происходит, как это можно допустить, от общего очень давнего информационного источника - определенной духовно-волшебной сущностной категории, которая была основополагающей для мудрости пращуров. И именно эта информация дала толчок для создания образа, который на современном этапе обозначается как «Казак Мамай». Конечно, с течением времени и непродолжительностью в сохраненности таких материалов, как полотно и древесина мы имеем образцы этого образа и сюжета только последнего исторического периода. Но более важым является не так носитель информации, как сама информация, которая, вероятно, при упадке-старении предыдущего носителя переносилась на новый, хранясь в сущностном своем содержании.
М. Ткач отмечает: «Акцент в изучении картины относился преимущественно на его внешней описательности, а не на внутренней символико-метафорической сути. Картина имеет две ровные сакрализации: эксплицитный (проявленный, видимый, внешний) и имплицитный (не проявленный, скрытый, внутренний). Но именно второй — не проявленный, как это характерно и для всего фольклора, как раз и обусловливает наличие всех композиционных элементов произведения. Следовательно, они имеют двойное содержание: бытовой и знаковый».
Какая же первоинформация была основой для сюжета «Казака Мамая»? Какая глубинная духовно-волшебная тайна прячется в данном образе? Для чего был создан этот образ?
Ответ на эти вопросы дает сам «Казак Мамай» - картина-завещание пращуров. Талантливо закодированная на полотнах светоносная энергия национального Духа.
В фигуре казака, во всем настроении картины есть что-то важно-торжественное, спокойное, как в былине или исторической думе. Замкнутость, уравновешенность композиции и ритмичные повторения плавких, волновых и круглых линий, насыщенные гармоничные цвета способствуют созданию соответствующего настроения. Упрощенные, обобщенные очертания и формы предоставляют картине монументальность. Каждый предмет выступает в качестве символа.
Касаясь описания картины, можно отметить следующее: центральный образ - казак Мамай. Это собирательный образ, в котором олицетворено все казачество, как стержень народной духовности, его воинственная воспитанность и величество единения с Богом. Фигура казака выполняется на всех картинах канонически. Образ казака на картинах - это величественная, выкристаллизовавшая веками дума народа о своей сущности. Сидит он по-козацки, подобрав и скрестив ноги, в обычной для степняка позе духовного воина. В Йоге она называется «приятная поза - Сукхасана. Позволяет хорошо расслабиться. Создает хорошие условия для функционирования внутренних органов». Этой позицией казак Мамай образует «троицу» - древнейший священный символ могучей арийско-русской духовности, воплощение триединения - сочетание двух волшебных сущностей воедино.
Специфичность внешности «Казака Мамая» предоставляет информацию о личности и роде занятий героя. Это обобщенный и даже немного схематизируемый тип. Он имеет правильный продолговатый овал лица, тонкий нос с горбинкой, черные брови, светлые глаза, длинные усы. Прическа представляет собой выбритую голову с оставленным клоком волос, который преимущественно начинается с маковки (коронной чакры) и спускается змеем-охранником. Такая прическа называется коса, иногда селедка. Данный тип прически казацкий, то есть военный, который характеризует носитель ее как шляхтича-воина и является символом ловкого наследственного обладания военным искусством. Знаком светлоносности казака была чуб-коса на темени, что ее во все времена носили представители военного слоя . «Смерть с косой» - это о человеке, талантом и профессией, которого является изысканное умение убивать, «косить» врагов, а внешним ее признаком является прическа - коса. Именно такую прическу еще свыше тысячи лет назад имели большие князья Руси и их витязи-дружинники, генетические пращуры казаков. У Льва Диякона есть описание внешности большого князя Святослава: «голова совсем обнажена, с одной стороны висел чуб, что обозначало знатный род». Следовательно прическа «Казака Мамая» является давним выразительным символом совершенного воина, который принадлежит к варне кшатриев. В древности и вообще в традиционном обществе вопроса внешности, в частности прически, менее всего было делом моды и личного выбора. Как правило, внешность человека определялась его принадлежностью - этнической, конфессиональной, слоистой. В прическе обычный человек стремился подобию к Богу и Пращурам .
Другие составные части композиции тоже имеют символический характер. Рядом с казаком вещи, которые также обозначают их хозяина как человека военного стана. В частности, сабля, культ сабли - это продолжение древнейшего волшебного культа меча, знак принадлежности к благородному состоянию. Копье, обязательный элемент военного снаряжения казака на картинах. Кроме этого - лук, сагайдак со стрелами, пистоль, мушкет, рог-пороховница, чаша, баклага или кувшин специфической формы с водой или узваром, котомка. Изображение коня есть почти на всех картинах, без него невозможно представить казака ни в мирное, ни в военное время . Культ коня является мощным элементом в культурном комплексе русского казачества, которое имеет истоки из предыдущих эпох отечественной военной истории. Возможная символика коня это олицетворение солнца, солнечной кавалерии «Велесовой книги»: «В небе комонь Суражеев», дощечка 3а.
Есть варианты картины «Казак Мамай» с изображением герба на ветках деревья, что символизирует благородное происхождение казака, как и всего казачества, которое образовалось из состояния русской шляхты. Герб на картине указывает на то, что казак - свободное лицо, равное в правах с благородным состоянием.
На заднем плане некоторых картин маляры размещают изображение кургана, который в народе называли «казацкой могилой». Это — своеобразный памятник казацкой доблести. Могилы являются символом преемственности, единства поколений военных родов. В могилах отдыхают деды, прадеды. Сыновья же вершат начатое ими дело.
Из выше перечисленных элементов сюжета можно определить, что образ «Казака Мамая» - это образ человека, которому божьим провидением начерчен от роду путь духовного величия и войны. Заигрывает горн, вскочит казак на коня и отправится в военный поход, чтобы погрузиться в бой с врагом.
Высокий уровень военного совершенства достигался систематическими упражнениями не только по физической части рукопаша, но и духовными - через систему медитации. На момент времени, изображенного на картине, казаком обладает спокойствие. Он уравновешен, нерушимое его благородное лицо, чистотой светятся глаза, его взгляд пронизывает зрителя, пространство, Вселенную. Казак Мамай в состоянии молитвы-медитации, воспевания и неразрывного единения с Богом, замечтавшись – в поисках мечты, в течении иллюзорного марева. Казак-Мамай на народных картинах - это медитурующий воин. Это состояние дополнительным акцентом, во многих вариантах, подчеркивает легко склоненную на сторону голову «Казака Мамая». Именно в этом спокойствии и кроются глубокая внутренняя сила и мощь. Суть этого откровения в единстве духовной и военной силы, мудрости и действенности. Казак, на определенное время, отложив оружие и кшатрийное военное дело, является брахманом-мыслителем, который возвеличивает душу свою мыслями о Боге и вечном, самосовершенствуясь в самопознании и самосозерцании создает образ совершенного воина-оборотня, который помогает ему опрокидываться на волка во время боя. В народе казак считался колдуном, характерником, потому что совершенный уровень владения рукопашным и военным искусством всегда считался волшебным действом.
В Казаке-Мамае как мифологическом модуле арийского образа жизни соединена мудрость ведунов-рахманов и действенность воинов-кшатриев. Казак-Мамай стал символом взаимодействия двух ведущих слоев традиционного общества духовной и военно-административной, символом единства ведунов и воинов. Это синтез боевой активности и мудрости.
Кобза в его руках - духовно-волшебный инструмент, символ души народной, божественного назначения - акцентировано подчеркивает высокодуховное состояние. Казак Мамай - мыслитель, который создает думу о Боге, величии военного дела, больших воинов и мыслителей земли родной, ратных подвигах, победах и силе оружия. Он существует в системе образов, которые помогают ему совершенствоваться.
***
Продолжение в следующей теме
Поделитесь в соцсетях:Похожие страницы
what.in.ua
