Сѓс‚Р°Сђсѓсћ РєР°СЂС‚РёРЅСѓ РїСЂРѕРґР°С‚СЊ: Отечественная история

Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна

Запитання:

Запитання:		Чи подав митрополит Мойсей позов до суду на патріарха Філарета?
Відповідь:		Митрополит Мойсей подав позовдо суду на Патріарха Філарета за широку кампанію ціленаправленої клевети і дискримінації, як проти Владики Мойсея, так і проти Української Церкви, яку Він представляє. Владика Мойсей має канонічну висвяту і назначений Собором канонічних Архієреїв Української Православної Діаспори на Митрополита Київського і всієї Руси-України про що свідчать документи і фотоматеріали висвяти. Патріарх Філарет виступав із заявами на телебаченні, в засобах масовой інформації та в інтернеті і серед свого духовенства проти Владики Мойсея, понижуючих честь, гідність і духовний авторитет Владики Мойсея. Священик о.Костянтин: Владико Мойсей, що Ви скажете встосовно звинувачень проти Вас з боку патріарха Філарета? Владика: Відповідач, яким в цьому судовому процесі є Патріарх Філарет, є дуже відомою та впливовою людиною, здатною певним чином формувати громадську думку як серед кліру і віруючих, так і в суспільстві взагалі. Користуючись довірою до себе з боку багатьох людей, патріарх Філарет свідомо розповсюджує неправдиві відомості щодо мене, порушуючи як християнські заповіді, так і закони Держави. Адже, відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, жодна релігійна організація не повина втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до віруючих інших віросповідань. Священик о.Костянтин: Владико, Ви стверджуєте, що наведені факти є наклепами, які приниують честь і гідність Вашої особи? Владика: Так, наведені звинувачення не відповідають дійсності і є образливими для мене як для духовної особи. Служіння, яке я обрав метою свого життя, потребує від особи високих моральних якостей та бездоганної поведінки. Віруючі довіряють своєму духовному пастирю свої життєві проблеми, своє інтимне життя і тому мають бути впевнені у його особі. Поширення щодо мене інформації, що не відповідає дійсності, підриває довіру до мене з боку парафіян і з боку духовенства. Викликає у них підозру в тому, що моя справа розходиться з моїми словами та моєю вірою. Священик о.Костянтин: Чи існують між вашими Церквами, якісь розбіжності? Владика: Той факт, що між нашими Церквами можуть існувати певні духовні розбіжності, не дає права лідеру останньої поширювати, що до мене образливі наклепи, що завідомо не відповідає дійсності і зачіпає мою честь як духовного пастиря і гідність людини, а також надане законодавством право на свободу совісті — це право включає свободу мати, приймати й змінювати релігію або переконання за своїм вибором. Сповідувати будь яку релігію, або не сповідувати ніякої. Відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої переконання. Священик о.Костянтин: Владико, чи Ви вірите в правову систему України, щоб мати надію виграти цей процес? Владика: Чи вірю я в цю правову систему чи ні, великої ролі не грає. Я вірю в Бога і вірю, що Він благословив мене до України перемагати страх і байдужість в серцях багатьох своїм прикладом, хто не вірить у позитивні зміни в Україні. Якщо не знайдемо справедливості в наших судах, перенесемо процеси на міжнародні. Не потрібно критися з нашими проблемами. Їх треба викорінювати, якщо хочемо зажити краще. Тим паче Україна прагне бути прийнятою в союз цивілізованих країн, в якому повинна послужити духовним оздоровленням суспільства, насамперед здоровившись сама. Священик о.Костянтин: Владико, чому патріарх Філарет вибрав спосіб боротьби проти Вас за доломогою наклепів? І чому він Вас боїться? Владика: Думаю, що «найманець», завжди боїться приходу пастиря, за яким підуть овечки. А чому наклепи, бо наманець іншого способу боротьби, як наклепи й інтриги, не знає. І боляче бачити, що лідер УПЦ-КП є прикладом для спотворення духовної чистоти Української Церкви. Церква Божа повинна бути інстанцією правди і любові, а тут зі сторони Філарета ми бачимо явно недостойні вчинки зла й ненависті. Церква повинна боротися церковними чеснотами — щиро служити Богу, нести людям любов своїми ділами в лікарні, в сиротинці, в будинку престарілих. Навчати молодь і старших віри Христової у доступній і зрозумілій формі для корисного життєвого вжитку в будуванні щасливої родини і щасливого суспільства в Господі спасаючи душі. Священик о.Костянтин: Владико, чи маєте Ви намір подати ще когось до суду? Владика: Так, маю намір подати позов до суду на УНІАН, яке подало за мене скривлену інформацію. Ніби я назначений до України Вселенським Патріархом Варфоломієм, коли ж на пресконференції я багаторазово наголошував і роздав копії документів, що назначений до України Митрополитом Київським і всієї Руси-України Собором канонічних Православних Архієреїв Діаспори УАПЦ-соборноправної і що гілка канонічності наших архієреїв і Церкви пов’язана з Томасом 1924 року. Коли я прочитав фальшиву замітку в газетах, що я ніби від Вселенського, то відразу зателефонував до УНІАН, і вони, вибачаючись, виправили інформацію на своїй інтернет-сторінці, але ж вона встигла розійтись по всіх газетах, тому потрібно відкрите спростування від УНІАН, що помилка на їхній совісті. Не знаю, зробили вони це помилково чи як, але помилки потрібно виправляти. В Священик о.Костянтин: Владико, скільки було судових засідань і які результати? Владика: Засідань було три. На перше з боку Філарета ніхто не з’явився. На друге прийшов адвокат і лжесвідки від Філарета: єпископ Дмитро Вадим Рудюк зі своєю монашою братією, які повністю залежать від ласки Філарета і будуть свідчити, що їм скажуть, щоб якось його виправдати, але за судовою процедурою вони там непотрібні. Суддя знайшла, що не всі документи добре підготовлені і перенесла засідання на 22-е квітня. Коли ми прийшли в третій раз, то суддя знову знайшла причину, що вона дуже зайнята і мусить йти у відпустку, тому перенесла засідання на 30-е червня. Якщо це повториться, то я висловлю судді недовіру і попрошу нового суддю. Ця справа мусить мати своє логічне завершення, щоб всі бачили,що зі злом можна і треба боротися, якщо ми хочемо будувати справедливе суспільство. Хтось нам його не збудує. Священик о.Костянтин: Дякую Вам, Владико Мойсей, і бажаю Вам, щоб правда Божа, за яку Ви боретеся, перемогла. Слава Ісусу Христу.

Запитання:		Яке Ваше ставлення до катакомбної істинно-Православної Церкви (ІПЦ) в Україні, яка вважає себе єдиною канонічною правонаступницею давньоруської Київської Митрополії, піддала анафемі екуменізм, модернізм, сергіянство та липківщину як ресії, при цьому схильно ставиться до незалежності України? Веб-сайт: www. catacomb.org.ua
Відповідь:		Ви запитуєте, яке моє ставлення до ІПЦ в Укрїні, яка пріддала анафемі і таке подібне. Довго я не мав часу і бажання реагувати на це запитання, але ігнорувати теж не хочу з поваги до Вас, бо здогадуюсь, хто запитує. Моє ставлення до ІПЦ і позитивне, і негативне. Позитивне в тому, що ІПЦ принесе до України більше правди за анафему ІРПЦ сергіянства. Розкриє людям правду, яку вони не знають, а повині знати.А негативне в тому, що настрій ІПЦ в заявах в інтернеті є дуже агресивним і не має нічого спільного з християнським вченням, яке, крім правди, закликає нас до любові. Чому Ви рахуєте себе єдино-канонічною правонаступницею Київської Митрополії? Чи є у вас історичні документи, які вас стосуються або ж доказові канонічні єпископські висвяти? Якщо є, то покажіть і докажіть, а не голословте, аби всі про це почули лиш й усміхнулись. Ви піддали анафемі екуменізм, можливо, ви праві, якщо ви піддали анафемі фальшивий екуменізм , який пропагує ІРПЦ для замилювання очей, але правдивий екуменізм закликає до єднання не традиціями, а духом любові християнської. Щоб добрим прикладом любові доводити всім нашу християнську суть, щоб любов була серед нас, щоб всі інші вірні бачили, що ми християни — діти одного Отця, що на Небесах. Правдиве єднання може бути тільки на добровільній основі в любові християнській, християнина з християнином, Церкви з Церквою. Ви поставили себе на роль фарисеїв, бо насмілюєтеся оголошувати себе най святішими істинними, а нших всіх засуджувати і піддавати анафемі. Проклинати і анафемувати — нема нічого спільного з Божою любов’ю і благословенням. Проклинати — не благословляти. Ви, ІПЦ, піддали анафемі екуменізм, модернізм, сергіянство, це я можу ще якось зрозуміти, але навіщо піддавати анафемі УАПЦ першого відродження, називаючи липківщину як єресь, коли вони повернулись до старовиного способу життя Церкви в короткі роки сатанинського режиму і повернули до Господа мільйони спасенних душ, самі всі єпископи і священики загинули смертю мучеників. І це в часи Сталіна і войовничого атеїзму, коли ж ІПЦ в цей час ховалась по хатах, а потім поїхала собі до заграниці. Можливо, перше відродження УАПЦ для вас є єрессю, але тоді подумайте, чи ви сьогодні своєю діяльністю не є тією ж єрессю перед Господом? Ви своєю ІПЦ репрезентуєте Лице БОЖЕ в суворому анафемованому вигляді. Ліпше схаменіться і одумайтесь, як далі рухатися, щоб, коли опинетеся в пеклі, не було запізно. Не будьте сліпими поводирями сліпих. При всіх єресях ви схильно ставитеся до незалежности України, за що вам дуже вдячні. Але що ви маєте до України, коли ваша ІПЦ зародилась в Росії з благословення патріарха Тихона? Поможіть спасатися душам в Росії, йдіть перше до овечок свого дому. Наша ж Церква не кичиться, не кладе ні на кого анафеми, а скромно, як голос вопіющого в пустині, гукає всіх до соборного єднання, яке сповідуємо в Православному Символі Віри на основі християнської любові, яка мусить бути в наших серцях, як ми молимось в молитвах під час Св. Літургії. Бог один і Бог є Любов.І всіх нас хоче бачити, як Своїх дітей в одній соборній родині . Наша УАПЦ другого відродження дійсно являється правдивою правонаступницею Київської Митрополії, тому що всі наші єпископські висвяти йдуть від Митрополита Діонісія Валединського і мають пряме відношення до Томасу і автокефальності 1924 року, наданого Вселенським Патріархом Григорієм VII на основі Києво-Руської Митрополії. Всі ці документи стведжують нашу правдивість і є у нас, а що є у вас, що ви насмілюєтеся робити такі серйозні заяви і анафеми? На що ви розраховуєте? Що люди України вже такі безтолкові? Ні, вони довірливі, але заслуговують на щиру правду хоча б від Церкви Божої як інституту правди і любові. Моє прохання до владик ІПЦ, переглянути трохи свою поведінку і подумати про свою місію, якою вона є і якою хотів би бачити Господь? Пишу вам щиро з надією, що ви як брати у Христі шукаєте істину і подякуєте мені за добрі поради, поки з вас Україна не посміялась. З любовю у Христі Мойсей Митрополит Киівський і всєї Руси-України. p.s.Радо чекаю на відповідь.

Запитання:		Високопреосвященнійший Владико Мойсею! Ви заохочуєте ставити Вам запитання. Тож ласкаво прошу відповісти на чотири з них, що виникли у мене після перегляду офіційного сайту Церкви, яку Ваше Преосвященство очолює. 1. У своїй канонічній єпископальній лінії Ви згадуєте Патріархів Антіохійського Григорія IV та Константинопольського Григорія VII. Прошу повідомити, яка офіційна позиція нинішніх Патріархів Константинопольського Варфоломія ІІ та Антіохійського Ігнатія IV щодо Української Автокефальної Православної Соборної Церкви та апостольської канонічності Вашого архієрейського сану? Чи взагалі вони та інші православні патріархи проінформовані про існування Української Автокефальної Православної Соборної Церкви? 2. Чому Ваше Високопреосвященство допускає на цьому сайті висловлювання типу «філаретівська закваска», «філаретівські прислужники», «філаретівці» і подібні до них? Адже такі вислови не лише не відповідають духу всеперемагаючої християнської любові, терпеливості та прощення, але й суперечать навіть елементарним світським нормам увічливості. 3. Яка позиція Української Автокефальної Православної Соборної Церкви стосовно Української Греко-католицької Церкви? Зокрема, чи визнає Ваша церква дійсність святих таїнств, здійснюваних в УГКЦ, конкретно: чи визнаєте Ви, що на Божественній Літургії хліб на Тіло, а вино на Кров Господа нашого Ісуса Христа перетворюються? Чи мали Ви контакти з Першоієрархом УГКЦ Блаженнійшим Патріархом Любомиром? 4. На сайті Української Автокефальної Православної Соборної Церкви я вперше зустрів термін «хор-єпископ». Поясніть, будь-ласка, що означає такий сан, і чим він відрізняється від «єпископа». Наскільки я зрозумів із новин на сайті, єпископську хіротонію Ваше Преосвященство вділяє одноосібно. Однак стародавня православна традиція говорить, що має бути два або три святителі?! Наперед вдячний за відповідь. З повагою, Ігор Ранця, аспірант Львівського національного університету ім. І. Франка, вірний Української Греко-католицької Церкви.
Відповідь:		Шановний Ігоре! Дякую Вам за Ваші відверті запитання. «Блаженні голодні й спрагненні правди, бо наситяться». На жаль, не маю досить часу на детальні відповіді і тому на Ваші запитання спробую відповісти коротко. 1 Апостольська канонічність мого архієрейського сану є фактом, який стався, і не може бути відкинутим, оскільки підтверджується відео-, фото- і документальними матеріалами. Яке ставлення до мого сану і нашої Церкви? Поки що ніяке, тому що патріархи не проінформовані про деталі моєї висвяти і про повернення до рідної землі, канонічної ієрархії з метою відродження канонічної автокефальності Української Церкви і встановлення історичної справедливості на основі Томасу-декрету, який був наданий Православній Церкві в 1924 році в умовах польської окупації. Ви можете прочитати коротку історію цього питання на нашому веб-сайті. Ще не час звертатися до цих патріархів за визнанням, тому що потрібно спочатку вирости в солідну Церкву. А тоді вже ставити їх перед фактом історичної справедливості, від якої вони не зможуть відвернутись, а лише муситимуть визнати наші канонічні висвяти і правоспадковість до Томасу 1924 року. І таким чином наша Українська Церква стане 16-ою визнаною автокефальною Церквою серед усіх Православних Церков. У Православ’ї не така чітка дисципліна та ієрархічна структура, як у Римсько-католицькій Церкві, де про все повідомляють Папу, і Він є зверхником над усіма католицькими ієрархами. Стамбульські Патріархи, які величаються Вселенськими, ніколи не ставали на захист Православних Церков перед варварською системою або чужовірцями, як це робили і роблять Папи. А, будучи в мусульманській країні під турецькою владою, завжди пускали виживання Православних Церков на самоплив у тій чи іншій проблемній ситуації, якщо виживе, то добре, якщо ні, то й ні, головне, щоб Вселенському Патріархові не постраждати від турецької влади. А інколи Патріарх навіть продавав ту чи іншу Православну Церкву у рабство сильнішому, що робив і робить і досьогодні. Більше дбає про власну користь, ніж за інтереси автокефальності тієї чи іншої Церкви. Про це можна судити хоча б із того, що недавно він прибрав до своїх рук УАПЦ в діаспорі, тим самим відірвавши її від України. Насамперед наша Церква як Боже Тіло повинна шукати визнання у Господа, а не в церковній політиці, яку натворили люди. Як казав Господь: «Закони, які натворили ви і отці ваші, противні Богу і неможливі людям до виконання». 2. Чому я припускаюся на нашій інтернет-сторінці висловів «філаретівська закваска» та інших? Це для того, щоб звернути увагу християн на цю філаретівську закваску і застерегти від неї в розбудові Христової Церкви в Україні. Тому що Христос 2000 років тому застерігав нас від цієї самої закваски, називаючи її фарисейською і саддукейською. І дуже багато про неї пояснював своїм Апостолам, щоб не будували Церкви на цій заквасці. Церква навчає не тільки Божественної любові і прощення, але й навчає Божої правди. І розбудовувати для України Церкву на «московсько-філаретівській заквасці» є хибна справа, аби лише тішитися, що вона має назву Української? Це як зла мачуха в одязі матері чи брехня в одязі правди. Може, я помиляюсь, то прошу дати мені добру, дружню і мудру пораду. Як людям пояснювати в мудрій формі, що нам мусить боліти, якщо ми дбаємо про духовність України, бо все, що роблять сьогодні церковники, дуже болить Богові, що від цього всього Христос наперед застерігав у Євангелії. А сьогоднішня Церква так далеко відійшла від Христового Євангелія і проповідує щось людське, надумане, ще й прикривається авторитетом Святих Отців, які були такими самими людьми, як ми, і допускали помилок, бо своїми канонами навчають подеколи інакше проти того, що навчав Христос у Євангелії. Кого маємо слухати: Апостолів, що знали Ісуса Христа, чи Святіх Отців, якщо їхнє вчення часами не відповідає вченню Христовому? Яких канонів повинні триматися? Христових чи людських? Істинних чи хибних? Світська етика не має відношення до християнської істини. І можливо, що мій голос в Україні може бути голосом волаючого в пустелі, щоб збирати до роботи і єднання людей доброї волі для блага України, які небайдужі до долі свого народу, що сьогодні гине у гріхах і в розділеннях. А царство, яке постане саме проти себе, не встоїть, а зруйнується. Тому тепер час будувати на камені правди, а не на піску брехні. І чи варто переживати за споруду, яка валиться, бо збудована на піску брехні? І впаде вона, і руїна її буде велика. Якщо Ви вірите словам Христовим, то зрозумієте ці слова. 3. Ваше третє запитання. Так Наша Соборна Церква визнає канонічність і всі таїнства УГКЦ, як такої, що зберігала чистоту канонічних висвят від тих самих Апостолів, що й ми. Доля наших Церков також є дуже подібною в гоніннях від більшовиків і в служінні українському народові, у розсіянні по всьому світі. Чи мав я зустріч з Першоієрархом УГКЦ? Ні, ще не мав, але сподіваюсь, у майбутньому Господь благословить для цього слушний час. Хоча наші Архієреї мали з Першоієрархом УГКЦ зустрічі у США і підтримують з ним досить дружні і теплі взаємини. Це, власне, священна місія нашої Церкви, щоб послужити об’єднанню всіх Христових Церков в Україні на братерській, добровільній і соборній основі, як про це проповідується в Символі Віри: «Вірую в єдину Святу Соборну й Апостольську Церкву». Наша Церква вже має часткові спільні богослужіння з УГКЦ. Сподіваюся, що в майбутньому ми знайдемо контакт зі всіма Христовими Церквами, які дійсно і щиро дбають за духовне благополуччя різних людей, щоб жити однією і щасливою родиною. Сподіваюся, що у Греко-католицькій Церкві знайдеться більше прихильників соборності Церкви Христової для українського народу. 4. Хор-єпископ — це древньохристиянська позиція, що існує і по сьогодні в багатьох Православних Церквах. Вона є дуже зручною, щоб не помилитися в майбутньому кандидаті на єпископа. Бо багато хто з нововисвячених, маючи повну владу висвяти, може почати проповідувати якусь єресь або ж творити відділення від єдності з Христовою Церквою. В Росії цей сан був відроджений за часів Патріарха Тихона, який благословив Архієреям одноосібно висвячувати в єпископи, щоб зберегти Церкву від повного поневолення енкаведистами. Думаю, що ви знаєте історію, як Патріарх Тихон поклав анафему на «прокагебічену» РПЦ в 1922 році. Ця інформація є також на інтернет-сторінці катакомбної церкви. Хор-єпископ в достоїнстві єпископа має обмеження у висвяті інших, окрім читця-іподиякона. І тому висвяту хор-єпископа здійснює одним архієрей. Цього є достатньо. Канон 14-ий Нікейського Сьомого Вселенського Собору гласить: «…так само й хор-єпископи за стародавнім звичаєм з дозволу єпископа можуть посвячувати на читців». У Василія Великого (Антіох-10, Анкір-13) сказано, що хор-єпископ є помічником правлячого архієрея і може мати в керуванні область або ж благочиння. Також під час висвяти хор-єпископ не повинен розлучатися з дружиною, щоб не порушити приписи Святого Євангелія (1 Павла до Тимофія). А по приписам Трульського Шостого Вселенського Собору (канон 48), який суперечить Святому Писанню і Апостольським Правилам, хор-єпископ наказується: «Дружина висвячуваного на єпископа, перше взявши розлучення з чоловіком за спільною згодою, після висвяти його на єпископа…». Як бачимо, це явно спонукає до порушення Святого Писання. На цю тему можна знайти більше інформації на нашому веб-сайті. На цьому мої відповіді завершені. Нехай Господь благословить Вас на розуміння Його Істини в Вашому серці. З любов’ю у Христі, Митрополит Мойсей†
Відповідь:		Високопреосвященнійший Владико! Щиро вдячний за швидку відповідь. Я дуже вражений, що Ви знайшли час, щоб так детально відповісти на мої запитання. Усю свою подальшу велику цікавість до Української Автокефальної Православної Соборної Церкви задовольнятиму із інтернет-сторінок. Нехай Бог поблагословить усю працю, яку Ваше Преосвященство спрямовує на благо Єдиної Помісної Церкви в Україні. З повагою, Ігор Ранця.


<<< Попередня сторінка	Сторінка 1 2 3	Наступна сторінка >>>

Картины в интерьере :: Статьи :: Полезное :: Мода-Дома

Представим, ремонт закончен, мебель расставлена и пространство уже пригодно для жилья или работы. Вот тут-то и начинают возникать вопросы вроде: «чем же заполнить пустое место над диваном?»

Что же такое картина — роскошь или необходимый элемент интерьера? Какова ее роль в интерьере? И нужна ли она здесь, вообще, или это что-то вроде «архитектурного излишества»? Ведь с практической точки зрения без картины вполне можно прожить. Трудно представить себе интерьер без люстры, без портьер, без часов, потому что все эти предметы носители определенной функции. А в чем функция картины? Как объяснить, что этот непрактичный элемент интерьера не исчез в ходе эволюции жилища, а до сих пор остается популярен?

Впервые наш далекий предок украсил свою пещеру наскальной живописью, и с тех пор, многие поколения стремятся украшать свои жилища картинами. В разные времена это были фрески, иконы, шпалеры, гобелены, живописные полотна… Люди всех времен не соглашались с безликостью стен жилища.

Дело в том, что наш дом становится действительно нашим именно благодаря «ненужным» мелочам. Картина в интерьере «оживляет» пространство, делает его одухотворенным, неповторимым и завершенным. Картина — это «последний штрих» в создании интерьера, своего рода визитная карточка дома и его хозяев. Именно поэтому она не должна появиться в доме случайно.

Выбирая для интерьера картину, необходимо принять во внимание ряд моментов.

Как выбрать картину

Специалисты знают, что картина в интерьере — это инструмент, с помощью которого можно повлиять на восприятие интерьера. Например, скорректировать пропорции мебели, организовать движение по помещению, визуально расширить пространство или сделать его выше. Картина может стать центральным элементом интерьера, приковывающим к себе внимание или ненавязчивым дополнением, поддержкой общей идее. Поэтому в первую очередь неплохо было бы сформулировать задачи, которые предстоит решить с помощью появления картины.

Задумайтесь и о том, что дом это не просто место обитания, а жилая среда, в которой формируется и корректируется психологическое состояние личности. Интерьер способен влиять на состояние человека: радовать, успокаивать или, наоборот, будоражить. Окружающие нас предметы влияют на наше настроение и создают психологический климат помещения. Картина, являющаяся мощным визуальным стимулом, приковывает к себе внимание в первую очередь. В ее власти задать тон всему интерьеру.

Если речь идет о помещении, предназначенном для приема посетителей, то здесь с помощью картин мы можем сформировать необходимый нам имидж, и даже создать у визитеров определенный настрой.

Влияние картины на психологическую атмосферу оказывают ее сюжет, цветовая гамма, манера написания. Здесь существуют определенные закономерности, но главным советчиком при выборе должна стать ваша интуиция. Поэтому, прежде чем отправиться приобретать картину, представьте, какие чувства вы бы хотели испытывать, глядя на нее, какое настроение вы бы хотели создать в помещении.

Как удачно расположить картину в интерьере

Важно также учесть и функциональное назначение помещения, в котором будет расположена картина. Поскольку квартира — многофункциональная среда, для каждого помещения нужны свои настенные украшения. Безусловно, сюжет картины должен перекликаться с назначением помещения. Так, например, гостиную вполне можно украсить яркими, сочными картинами в стиле импрессионизм или красивыми городскими пейзажами. А если речь идет о спальне, где люди, как правило, отдыхают, то явно не стоит покупать туда картины, изображающие мчащийся на гребне волны парусник, шторм, ветер, водопад, сцены охоты, лучше выбрать более сдержанные и умиротворяющие краски и сюжет. Аппетитный натюрморт или красивые цветы придадут живописный характер кухне и создадут гармонию изобилия и теплых отношений.

Идеальный выбор картины для рабочего кабинета — пейзажи, создающие гармоничный фэн-шуй. Для кабинета в классическом стиле — картины с охотой. Изображение гор за спинкой рабочего кресла символизирует поддержку, стабильность и надежность. Изображение водопада, реки, ручья или озера перед рабочим столом стимулирует стихию воды, которая приносит много удачи и богатства, но никогда не вешают такие картины у себя за спиной. Картины с открытым полем привносят легкость в бизнес и карьеру и поэтому благоприятны перед рабочим столом.

В детской комнате можно повесить яркую картину детской тематики или оформленный наивный рисунок ребенка, увеличенный и напечатанный на плоттере. Так же в детской специалисты фен шуй советуют вешать картину: с глобусом — для успеха в обучении, с лошадьми (покровитель детей) — для быстрого умственного развития, усидчивости и выносливости. Для мальчиков хороша картина с парусником, идущим на всех парусах (для быстрого обучения и постоянного движения вверх). А в комнате молодой девушки картину с пионами — символом удачного замужества.

Абстракции с яркими, контрастными красками и картины, на которых изображено действие, могут активизировать энергию в коридорах, гостиных, прихожих, приемных, детских, спортивных клубах. Если вы купили пейзаж с ярко выраженным временем года, то его размещают в соответствующей части квартиры или дома. Весну лучше всего располагать на востоке и юго-востоке, лето — на юге, золотую осень — на западе и юго-западе, позднюю осень — на западе и северо-западе, зиму — на севере. Семейные портреты представляют собой бесценные по мощности предметы, способные привлечь энергию единства и благополучия. Не рекомендуют их размещать в следующих местах: напротив входной двери и двери туалета, напротив лестницы, в полуподвальных помещениях. Над лестницей можно расположить небольшие картины с городскими пейзажами.

Картина и стиль интерьера

Обязательно обратите внимание на стиль интерьера. Картина должна не только не противоречить ему, но и подчеркивать стилистическую идею. Классический пейзаж в массивной золоченой раме окажется неуместным в современном интерьере (в стиле минимализма), а абстракция, построенная на динамике линий и цвета, будет нелепо выглядеть по соседству с резной мебелью под старину. Сегодня, конечно, в моде эклектика, но искусство смешения стилей под силу лишь профессионалу, самостоятельно в этом русле лучше не экспериментировать.

Гармонично вписаться в общую тональность помещения должно и цветовое решение картины. Ее можно «растворить» в общей цветовой гамме, или сделать акцентом в интерьере, используя контрастные цвета.

Размеры картины и проработанность деталей определяют размеры помещения и расстояние, с которого картина будет восприниматься. Для просторных помещений хороши большого размера полотна с крупными грубыми мазками, а для маленьких пространств — несколько тонко проработанных миниатюр.

Расположение картины в помещении чаще всего диктует нам сам интерьер, например, когда нужно заполнить пустое пространство стены. Но порой есть возможность рассмотрения разных вариантов расположения картины. В этом случае, обратите внимание на то, что одна и та же картина смотрится по-разному, в зависимости от тона стены и от освещения. Иногда нужно организовать для картины дополнительную подсветку.

Как и где купить картину

Наверное, стоит упомянуть и такой немаловажный фактор, как цену. Приятно, что и здесь есть пространство для маневров. Сегодня арт — рынок в состоянии удовлетворить практически любые запросы и предлагает картины на любой вкус и кошелек. Антикварная и авторская живопись известных художников встанут в копеечку, но здесь речь идет уже не о декорировании помещения, а скорее о вложении денег. Живопись художников без регалий может оказаться ни сколько не хуже, но существенно дешевле. Интерьерная живопись так же вариант для тех, кто хочет видеть в своем интерьере «живую», но не слишком дорогую работу. Это может быть живопись из коллекций современных зарубежных художников или местных авторов. Но нужно иметь в виду, что такие работы могут повторяться с небольшими изменениями в композиции и цветовой гамме. И, наконец, самый экономичный вариант — постер.

Для печати постеров используют высококачественную бумагу различную по плотности. Бумага может быть как гладкая, так и иметь фактуру, имитирующую мазки кисти, холст или создающую другие эффекты, например металлизации участков постера под золото или серебро. Фактурные постеры в большинстве случаев могут быть оформлены без стекла, что еще более приближает их к оригиналу. Постер может быть напечатан на холсте и даже вручную покрыт специальным гелем, создающим иллюзию масленой живописи. К сожалению, все это существенно увеличивает его стоимость. Такой постер должен быть натянут на подрамник и обрамлен по канонам оформления живописных полотен.

Вопрос выбора картины может стать актуальным не только для тех, кто закончил ремонт и находится в процессе выбора мебели и аксессуаров. Но и для тех, чей интерьер давно сложился, ведь с помощью картины можно обновить привычную обстановку, привнести в нее свежую струю.

Если над вашим интерьером работал профессиональный дизайнер, он может предложить или порекомендовать варианты. Но окончательный выбор за вами, ведь это вам предстоит изо дня в день видеть это изображение перед глазами.

Поэтому подойдите к выбору картины творчески, не ищите готовых рецептов, не старайтесь вспомнить, что вы видели в «лучших домах» или в последних журналах.