Проект «УКРАЇНА МІСТИЧНА»
Режисер-постановник — Владислав Троїцький
за участі ДахаБраха — етно-хаос гурту
ii i
Драматична основа проекту “УКРАЇНА МІСТИЧНА” ґрунтується на колізіях трагедії Вільяма Шекспіра “МАКБЕТ”. Чому саме “Макбет”? Не розкриваючи передчасно творчий задум, можна сказати просто – надто багато алюзій з українським сьогоденням, а також – часо-просторова універсальність подій, описаних Шекспіром. Духовна звитяга і душевна слабкість, сумнівність зовнішніх перемог і невідворотність наслідків внутрішніх зрад, історія, що розігрується за сценаріями жінок і містика, якою виповнені фантазії чоловіків…
Віднайти реальність нового імпульсу до життя в коловороті подій, що ведуть до виродження і смерті – зусилля цього проекту.
“Давно це було, коли ще й гусей не було.
А були одні качки…”
Сценічний простір організований ієрархічно. По суті – це модель храму, або ж триповерхова скринька вертепу, де за олтар – розписаний ликами ангелів задник (художник Ігор Лещенко), обрамлений як ризами народними українськими килимами з геометричним орнаментом-рунами, на рівні іконостасу розмістився хор, він же фольк-гурт “ДахаБраха” етно-хаос, що виконує народні українські пісні обрядового циклу, які є смисловим і структурно-ритмічним джерелом дійства, а в “літургійному” просторі сцени і відбувається “Пролог до “Макбета”. Актори в народних українських і східних костюмах та їх химерних комбінаціях танцюють-оповідають сюжет “Макбета” за допомогою візуальних фрагментів ритуальних кліше. Владислав Троїцький назвав цю ритмопластику дійства психологічним танцем.
«Мені хотілося, щоб зі сцени йшло чисте почуття чистими фарбами. Ніби нічого не відбувається, а є краса, суворість. Така сувора краса створює медитативний вплив на глядача… Для мене “Макбет” – це жіноча історія, історія української душі. Большинство пользователей хотят скачать эмуляторы игровых автоматов бесплатно. В Україні дуже сильну роль відіграє саме жінка, але здебільшого вона “шабашує”, “замикає” енергію цієї землі, замість того, щоб позитивно, творчо її “розмикати”. А мені хочеться розмикати, хоч би трохи подумати про свою сутнісну душу,» — Владислав Троїцький.
Музична драматургія
Аранжування: корсиканські, болгарські, японські, арабські мотиви і ритми;
Лібрето
Зустріч двох наречених:
«По сценической живописности новый спектакль Владислава Троицкого сравним с кадрами киноживописи Сергея Параджанова. Буйство ярких красок, красота мизансцен и костюмов, аутентичное музыкальное сопровождение. Именно в такой “праздничной” интерпретации представлена история кровавой смены власти».
Наталия Шевченко. Демоны власти. Деловая неделя. 2004
«Тут немає другорядних компонентів, усе – рівноцінне, бо перебуває на одній відстані від твоїх очей і вух: і пісня, і губи того, хто співає, і сльоза в його оці, й вишивка його сорочка. Зрештою, тобі здається, що ти бачиш пісню і чуєш колір. І все це об’єднане ритмопластикою танцю. Оця повнота впливу дає повноту враження, й сама собою формується проста думка, винесена у заголовок. Еге ж, наша пісня така сама безсмертна, як і наше макбетіанство, бо все це таке старе, що й справді, можливо, народилося раніше від нас».
Віталій Жежера. Наша пісня невмируща, як і наша дурість. Контрамарка, №8, ноябрь 2004.
«…Это Макбет, друзья, но не тот, каким его знаем мы. Я видел в свое время некоторые довольно оригинальные шотландские постановки пьесы, но ни одна из них не была столь непредсказуема или столь неожиданно эротична как этот необычный и удивительный спектакль с Украины».
Ревью Чарльза Спенсера The Daily Telegraph 03.02.2007 (London) Одна дія. 1 година 30 хвилин
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|