Рєр°Сђс‚Рёрѕс‹ сержантова олеся: «Нам десять лет»

Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна

Запитання:      
   

           































Запитання:   Чи подав митрополит Мойсей позов до суду на патріарха Філарета?
Відповідь: Митрополит Мойсей подав позовдо суду на Патріарха Філарета за широку

кампанію ціленаправленої клевети і дискримінації, як проти Владики

Мойсея, так і проти Української Церкви, яку Він представляє.


Владика Мойсей має канонічну висвяту і назначений Собором канонічних

Архієреїв Української Православної Діаспори на Митрополита Київського

і всієї Руси-України про що свідчать документи і фотоматеріали висвяти.




Патріарх Філарет виступав із заявами на телебаченні, в засобах масовой інформації та в інтернеті і серед

свого духовенства проти Владики Мойсея, понижуючих честь, гідність і духовний

авторитет Владики Мойсея.
Священик о.Костянтин: Владико Мойсей, що Ви скажете встосовно

звинувачень проти Вас з боку патріарха Філарета?

Владика: Відповідач, яким в цьому судовому процесі є

Патріарх Філарет, є дуже відомою та впливовою людиною, здатною певним

чином формувати громадську думку як серед кліру і віруючих, так і

в суспільстві взагалі. Користуючись довірою до себе з боку багатьох

людей, патріарх Філарет свідомо розповсюджує неправдиві відомості

щодо мене, порушуючи як християнські заповіді, так і закони Держави.

Адже, відповідно до вимог статті 5 Закону України “Про свободу совісті

та релігійні організації”, жодна релігійна організація не повина втручатися

у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати

ворожнечу, нетерпимість до віруючих інших віросповідань.
Священик о.Костянтин: Владико, Ви стверджуєте, що наведені

факти є наклепами, які приниують честь і гідність Вашої особи?

Владика: Так, наведені звинувачення не відповідають

дійсності і є образливими для мене як для духовної особи. Служіння,

яке я обрав метою свого життя, потребує від особи високих моральних

якостей та бездоганної поведінки. Віруючі довіряють своєму духовному

пастирю свої життєві проблеми, своє інтимне життя і тому мають бути

впевнені у його особі. Поширення щодо мене інформації, що не відповідає

дійсності, підриває довіру до мене з боку парафіян і з боку духовенства.

Викликає у них підозру в тому, що моя справа розходиться з моїми словами

та моєю вірою.
Священик о.Костянтин: Чи існують між вашими Церквами, якісь

розбіжності?

Владика: Той факт, що між нашими Церквами можуть існувати

певні духовні розбіжності, не дає права лідеру останньої поширювати,

що до мене образливі наклепи, що завідомо не відповідає дійсності

і зачіпає мою честь як духовного пастиря і гідність людини, а також

надане законодавством право на свободу совісті — це право включає

свободу мати, приймати й змінювати релігію або переконання за своїм

вибором. Сповідувати будь яку релігію, або не сповідувати ніякої.

Відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати

свої переконання.
Священик о.Костянтин: Владико, чи Ви вірите в правову систему

України, щоб мати надію виграти цей процес?

Владика: Чи вірю я в цю правову систему чи ні, великої

ролі не грає.


Я вірю в Бога і вірю, що Він благословив мене до України перемагати

страх і байдужість в серцях багатьох своїм прикладом, хто не вірить

у позитивні зміни в Україні. Якщо не знайдемо справедливості в наших

судах, перенесемо процеси на міжнародні. Не потрібно критися з нашими

проблемами. Їх треба викорінювати, якщо хочемо зажити краще. Тим паче

Україна прагне бути прийнятою в союз цивілізованих країн, в якому повинна

послужити духовним оздоровленням суспільства, насамперед здоровившись

сама.
Священик о.Костянтин: Владико, чому патріарх Філарет вибрав

спосіб боротьби проти Вас за доломогою наклепів? І чому він Вас боїться?

Владика: Думаю, що «найманець», завжди боїться приходу пастиря,

за яким підуть овечки. А чому наклепи, бо наманець іншого способу

боротьби, як наклепи й інтриги, не знає. І боляче бачити, що лідер

УПЦ-КП є прикладом для спотворення духовної чистоти Української Церкви.

Церква Божа повинна бути інстанцією правди і любові, а тут зі сторони

Філарета ми бачимо явно недостойні вчинки зла й ненависті. Церква

повинна боротися церковними чеснотами — щиро служити Богу,

нести людям любов своїми ділами в лікарні, в сиротинці, в будинку

престарілих. Навчати молодь і старших віри Христової у доступній і

зрозумілій формі для корисного життєвого вжитку в будуванні щасливої

родини і щасливого суспільства в Господі спасаючи душі.
Священик о.Костянтин: Владико, чи маєте Ви намір подати ще

когось до суду?


Владика:
Так, маю намір подати позов до суду на УНІАН, яке подало за

мене скривлену інформацію. Ніби я назначений до України Вселенським

Патріархом Варфоломієм, коли ж на пресконференції я багаторазово

наголошував і роздав копії документів, що назначений до України Митрополитом

Київським і всієї Руси-України Собором канонічних Православних Архієреїв

Діаспори УАПЦ-соборноправної і що гілка канонічності наших архієреїв

і Церкви пов’язана з Томасом 1924 року. Коли я прочитав фальшиву замітку

в газетах, що я ніби від Вселенського, то відразу зателефонував до

УНІАН, і вони, вибачаючись, виправили інформацію на своїй інтернет-сторінці,

але ж вона встигла розійтись по всіх газетах, тому потрібно відкрите

спростування від УНІАН, що помилка на їхній совісті. Не знаю, зробили

вони це помилково чи як, але помилки потрібно виправляти.
В Священик о.Костянтин: Владико, скільки було судових засідань

і які результати?


Владика:
Засідань було три. На перше з боку Філарета ніхто

не з’явився. На друге прийшов адвокат і лжесвідки від Філарета: єпископ

Дмитро Вадим Рудюк зі своєю монашою братією, які повністю залежать

від ласки Філарета і будуть свідчити, що їм скажуть, щоб якось його

виправдати, але за судовою процедурою вони там непотрібні. Суддя знайшла,

що не всі документи добре підготовлені і перенесла засідання на 22-е квітня.

Коли ми прийшли в третій раз, то суддя знову знайшла причину, що вона

дуже зайнята і мусить йти у відпустку, тому перенесла засідання на 30-е червня.

Якщо це повториться, то я висловлю судді недовіру і попрошу нового

суддю. Ця справа мусить мати своє логічне завершення, щоб всі бачили,що

зі злом можна і треба боротися, якщо ми хочемо будувати справедливе

суспільство. Хтось нам його не збудує.
Священик о.Костянтин: Дякую Вам, Владико Мойсей, і бажаю Вам,

щоб правда Божа, за яку Ви боретеся, перемогла. Слава Ісусу Христу.

Запитання: Яке Ваше ставлення до катакомбної істинно-Православної Церкви
(ІПЦ) в Україні, яка вважає себе єдиною канонічною правонаступницею
давньоруської Київської Митрополії, піддала анафемі екуменізм, модернізм,
сергіянство та липківщину як ресії, при цьому схильно ставиться до
незалежності України? Веб-сайт: www. catacomb.org.ua
Відповідь: 

Ви запитуєте, яке моє ставлення до ІПЦ в Укрїні, яка пріддала анафемі
і таке подібне. Довго я не мав часу і бажання реагувати на це запитання,
але ігнорувати теж не хочу з поваги до Вас, бо здогадуюсь, хто запитує.


Моє ставлення до ІПЦ і позитивне, і негативне. Позитивне в тому,
що ІПЦ принесе до України більше правди за анафему ІРПЦ сергіянства.
Розкриє людям правду, яку вони не знають, а повині знати.А негативне в
тому, що настрій ІПЦ в заявах в інтернеті є дуже агресивним і не
має нічого спільного з християнським вченням, яке, крім правди,
закликає нас до любові. Чому Ви рахуєте себе єдино-канонічною правонаступницею
Київської Митрополії? Чи є у вас історичні документи,
які вас стосуються або ж доказові канонічні єпископські висвяти?
Якщо є, то покажіть і докажіть, а не голословте, аби всі про це
почули лиш й усміхнулись. Ви піддали анафемі екуменізм, можливо,
ви праві, якщо ви піддали анафемі фальшивий екуменізм , який пропагує
ІРПЦ для замилювання очей, але правдивий екуменізм закликає до єднання
не традиціями, а духом любові християнської. Щоб добрим прикладом
любові доводити всім нашу християнську суть, щоб любов була серед
нас, щоб всі інші вірні бачили, що ми християни — діти одного Отця,
що на Небесах. Правдиве єднання може бути тільки на добровільній
основі в любові християнській, християнина з християнином, Церкви
з Церквою. Ви поставили себе на роль фарисеїв, бо насмілюєтеся оголошувати
себе най святішими істинними, а нших всіх засуджувати і піддавати
анафемі. Проклинати і анафемувати — нема нічого спільного з Божою
любов’ю і благословенням. Проклинати — не благословляти. Ви, ІПЦ, піддали
анафемі екуменізм, модернізм, сергіянство, це я можу ще якось зрозуміти,
але навіщо піддавати анафемі УАПЦ першого відродження, називаючи
липківщину як єресь, коли вони повернулись до старовиного способу
життя Церкви в короткі роки сатанинського режиму і повернули до
Господа мільйони спасенних душ, самі всі єпископи і священики загинули
смертю мучеників. І це в часи Сталіна і войовничого атеїзму, коли
ж ІПЦ в цей час ховалась по хатах, а потім поїхала собі до заграниці.
Можливо, перше відродження УАПЦ для вас є єрессю, але тоді подумайте,
чи ви сьогодні своєю діяльністю не є тією ж єрессю перед Господом?
Ви своєю ІПЦ репрезентуєте Лице БОЖЕ в суворому анафемованому вигляді.
Ліпше схаменіться і одумайтесь, як далі рухатися, щоб, коли опинетеся
в пеклі, не було запізно. Не будьте
сліпими поводирями сліпих. При всіх єресях ви схильно ставитеся
до незалежности України, за що вам дуже вдячні. Але що ви маєте
до України, коли ваша ІПЦ зародилась в Росії з благословення патріарха
Тихона? Поможіть спасатися душам в Росії, йдіть перше до овечок
свого дому.

Наша ж Церква не кичиться, не кладе ні на кого анафеми, а скромно,
як голос вопіющого в пустині, гукає всіх до соборного єднання, яке
сповідуємо в Православному Символі Віри на основі християнської
любові, яка мусить бути в наших серцях, як ми молимось в молитвах
під час Св. Літургії. Бог один і Бог є Любов.І всіх нас хоче бачити,
як Своїх дітей в одній соборній родині . Наша УАПЦ другого відродження
дійсно являється правдивою правонаступницею Київської Митрополії,
тому що всі наші єпископські висвяти йдуть від Митрополита Діонісія
Валединського і мають пряме відношення до Томасу і автокефальності
1924 року, наданого Вселенським Патріархом Григорієм VII на основі
Києво-Руської Митрополії. Всі ці документи стведжують нашу правдивість
і є у нас, а що є у вас, що ви насмілюєтеся робити такі серйозні
заяви і анафеми? На що ви розраховуєте? Що люди України вже такі
безтолкові? Ні, вони довірливі, але заслуговують на щиру
правду хоча б від Церкви Божої як інституту правди і любові. Моє
прохання до владик ІПЦ, переглянути трохи свою поведінку і подумати
про свою місію, якою вона є і якою хотів би бачити Господь? Пишу
вам щиро з надією, що ви як брати у Христі шукаєте істину і подякуєте
мені за добрі поради, поки з вас Україна не посміялась.

З любовю у Христі Мойсей

Митрополит Киівський і всєї Руси-України.

p.s.Радо чекаю на відповідь.

Запитання: Високопреосвященнійший Владико Мойсею!

Ви заохочуєте ставити Вам запитання. Тож ласкаво прошу відповісти
на чотири з них, що виникли у мене після перегляду офіційного сайту
Церкви, яку Ваше Преосвященство очолює.

1. У своїй канонічній єпископальній лінії Ви згадуєте Патріархів Антіохійського
Григорія IV та Константинопольського Григорія VII. Прошу повідомити,
яка офіційна позиція нинішніх Патріархів Константинопольського Варфоломія
ІІ та Антіохійського Ігнатія IV щодо Української Автокефальної Православної
Соборної Церкви та апостольської канонічності Вашого архієрейського
сану? Чи взагалі вони та інші православні патріархи проінформовані
про існування Української Автокефальної Православної Соборної Церкви?


2. Чому Ваше Високопреосвященство допускає на цьому сайті висловлювання
типу «філаретівська закваска», «філаретівські прислужники»,
«філаретівці» і подібні до них? Адже такі вислови не лише
не відповідають духу всеперемагаючої християнської любові, терпеливості
та прощення, але й суперечать навіть елементарним світським нормам
увічливості.

3. Яка позиція Української Автокефальної Православної Соборної
Церкви стосовно Української Греко-католицької Церкви? Зокрема, чи
визнає Ваша церква дійсність святих таїнств, здійснюваних в УГКЦ,
конкретно: чи визнаєте Ви, що на Божественній Літургії хліб на Тіло,
а вино на Кров Господа нашого Ісуса Христа перетворюються? Чи мали
Ви контакти з Першоієрархом УГКЦ Блаженнійшим Патріархом Любомиром?

4. На сайті Української Автокефальної Православної Соборної
Церкви я вперше зустрів термін «хор-єпископ». Поясніть,
будь-ласка, що означає такий сан, і чим він відрізняється від «єпископа».
Наскільки я зрозумів із новин на сайті, єпископську хіротонію Ваше
Преосвященство вділяє одноосібно. Однак стародавня православна традиція
говорить, що має бути два або три святителі?!

Наперед вдячний за відповідь.

З повагою, Ігор Ранця, аспірант Львівського національного університету
ім. І. Франка, вірний Української Греко-католицької Церкви.
Відповідь: 

Шановний Ігоре!

Дякую Вам за Ваші відверті запитання.

«Блаженні голодні й спрагненні правди, бо наситяться».

На жаль, не маю досить часу на детальні відповіді і тому на Ваші
запитання спробую відповісти коротко.

1 Апостольська канонічність мого архієрейського сану є фактом, який
стався, і не може бути відкинутим, оскільки підтверджується відео-,
фото- і документальними матеріалами.

Яке ставлення до мого сану і нашої Церкви? Поки що ніяке, тому що
патріархи не проінформовані про деталі моєї висвяти і про повернення
до рідної землі, канонічної ієрархії з метою відродження канонічної
автокефальності Української Церкви і встановлення історичної справедливості
на основі Томасу-декрету, який був наданий Православній Церкві в
1924 році в умовах польської окупації. Ви можете прочитати коротку
історію цього питання на нашому веб-сайті. Ще не час звертатися
до цих патріархів за визнанням, тому що потрібно спочатку вирости
в солідну Церкву. А тоді вже ставити їх перед фактом історичної
справедливості, від якої вони не зможуть відвернутись, а лише муситимуть
визнати наші канонічні висвяти і правоспадковість до Томасу 1924
року. І таким чином наша Українська Церква стане 16-ою визнаною
автокефальною Церквою серед усіх Православних Церков. У Православ’ї
не така чітка дисципліна та ієрархічна структура, як у Римсько-католицькій
Церкві, де про все повідомляють Папу, і Він є зверхником над усіма
католицькими ієрархами. Стамбульські Патріархи, які величаються
Вселенськими, ніколи не ставали на захист Православних Церков перед
варварською системою або чужовірцями, як це робили і роблять Папи.
А, будучи в мусульманській країні під турецькою владою, завжди пускали
виживання Православних Церков на самоплив у тій чи іншій проблемній
ситуації, якщо виживе, то добре, якщо ні, то й ні, головне, щоб
Вселенському Патріархові не постраждати від турецької влади. А інколи
Патріарх навіть продавав ту чи іншу Православну Церкву у рабство
сильнішому, що робив і робить і досьогодні. Більше дбає про власну
користь, ніж за інтереси автокефальності тієї чи іншої Церкви. Про
це можна судити хоча б із того, що недавно він прибрав до своїх рук
УАПЦ в діаспорі, тим самим відірвавши її від України. Насамперед
наша Церква як Боже Тіло повинна шукати визнання у Господа, а
не в церковній політиці, яку натворили люди. Як казав Господь: «Закони,
які натворили ви і отці ваші, противні Богу і неможливі людям до
виконання».

2. Чому я припускаюся на нашій інтернет-сторінці висловів «філаретівська
закваска» та інших? Це для того, щоб звернути увагу християн
на цю філаретівську закваску і застерегти від неї в розбудові Христової
Церкви в Україні. Тому що Христос 2000 років тому застерігав нас
від цієї самої закваски, називаючи її фарисейською і саддукейською.
І дуже багато про неї пояснював своїм Апостолам, щоб не будували
Церкви на цій заквасці. Церква навчає не тільки Божественної любові
і прощення, але й навчає Божої правди. І розбудовувати для України
Церкву на «московсько-філаретівській заквасці» є хибна
справа, аби лише тішитися, що вона має назву Української? Це як
зла мачуха в одязі матері чи брехня в одязі правди. Може, я помиляюсь,
то прошу дати мені добру, дружню і мудру пораду. Як людям пояснювати
в мудрій формі, що нам мусить боліти, якщо ми дбаємо про духовність
України, бо все, що роблять сьогодні церковники, дуже болить
Богові, що від цього всього Христос наперед застерігав у Євангелії.
А сьогоднішня Церква так далеко відійшла від Христового Євангелія
і проповідує щось людське, надумане, ще й прикривається авторитетом
Святих Отців, які були такими самими людьми, як ми, і допускали
помилок, бо своїми канонами навчають подеколи інакше проти того,
що навчав Христос у Євангелії. Кого маємо слухати: Апостолів, що
знали Ісуса Христа, чи Святіх Отців, якщо їхнє вчення часами не відповідає
вченню Христовому? Яких канонів повинні триматися? Христових чи
людських? Істинних чи хибних? Світська етика не має відношення до
християнської істини. І можливо, що мій голос в Україні може бути
голосом волаючого в пустелі, щоб збирати до роботи і єднання людей
доброї волі для блага України, які небайдужі до долі свого народу,
що сьогодні гине у гріхах і в розділеннях. А царство, яке постане
саме проти себе, не встоїть, а зруйнується. Тому тепер час будувати
на камені правди, а не на піску брехні. І чи варто переживати за
споруду, яка валиться, бо збудована на піску брехні? І впаде вона,
і руїна її буде велика. Якщо Ви вірите словам Христовим, то зрозумієте
ці слова.

3. Ваше третє запитання. Так Наша Соборна Церква визнає канонічність
і всі таїнства УГКЦ, як такої, що зберігала чистоту канонічних висвят
від тих самих Апостолів, що й ми. Доля наших Церков також є дуже
подібною в гоніннях від більшовиків і в служінні українському народові,
у розсіянні по всьому світі.

Чи мав я зустріч з Першоієрархом УГКЦ? Ні, ще не мав, але сподіваюсь,
у майбутньому Господь благословить для цього слушний час. Хоча наші
Архієреї мали з Першоієрархом УГКЦ зустрічі у США і підтримують
з ним досить дружні і теплі взаємини.

Це, власне, священна місія нашої Церкви, щоб послужити об’єднанню
всіх Христових Церков в Україні на братерській, добровільній і соборній
основі, як про це проповідується в Символі Віри: «Вірую в єдину
Святу Соборну й Апостольську Церкву». Наша Церква вже має часткові
спільні богослужіння з УГКЦ. Сподіваюся, що в майбутньому ми знайдемо
контакт зі всіма Христовими Церквами, які дійсно і щиро дбають за
духовне благополуччя різних людей, щоб жити однією і щасливою родиною.
Сподіваюся, що у Греко-католицькій Церкві знайдеться більше прихильників
соборності Церкви Христової для українського народу.

4. Хор-єпископ — це древньохристиянська позиція, що існує і по сьогодні
в багатьох Православних Церквах. Вона є дуже зручною, щоб не помилитися
в майбутньому кандидаті на єпископа. Бо багато хто з нововисвячених,
маючи повну владу висвяти, може почати проповідувати якусь
єресь або ж творити відділення від єдності з Христовою Церквою.
В Росії цей сан був відроджений за часів Патріарха Тихона, який
благословив Архієреям одноосібно висвячувати в єпископи, щоб зберегти
Церкву від повного поневолення енкаведистами. Думаю, що ви знаєте
історію, як Патріарх Тихон поклав анафему на «прокагебічену» РПЦ в
1922 році. Ця інформація є також на інтернет-сторінці катакомбної
церкви. Хор-єпископ в достоїнстві єпископа має обмеження у висвяті
інших, окрім читця-іподиякона. І тому висвяту хор-єпископа здійснює
одним архієрей. Цього є достатньо. Канон 14-ий Нікейського Сьомого
Вселенського Собору гласить: «…так само й хор-єпископи за
стародавнім звичаєм з дозволу єпископа можуть посвячувати на читців».
У Василія Великого (Антіох-10, Анкір-13) сказано, що хор-єпископ
є помічником правлячого архієрея і може мати в керуванні область
або ж благочиння. Також під час висвяти хор-єпископ не повинен розлучатися
з дружиною, щоб не порушити приписи Святого Євангелія (1 Павла до
Тимофія). А по приписам Трульського Шостого Вселенського Собору
(канон 48), який суперечить Святому Писанню і Апостольським Правилам,
хор-єпископ наказується: «Дружина висвячуваного на єпископа,
перше взявши розлучення з чоловіком за спільною згодою, після висвяти
його на єпископа…». Як бачимо, це явно спонукає до порушення
Святого Писання. На цю тему можна знайти більше інформації на нашому
веб-сайті. На цьому мої відповіді завершені.

Нехай Господь благословить Вас на розуміння Його Істини в Вашому
серці.

З любов’ю у Христі, Митрополит Мойсей†


Відповідь: 

Високопреосвященнійший Владико! Щиро вдячний за швидку відповідь.
Я дуже вражений, що Ви знайшли час, щоб так детально відповісти
на мої запитання.